Остання домівка
За даними Держкомстату в України живуть близько семи мільйонів людей пенсійного віку. Кожен п'ятий з них один живе насамоті. При цьому дістатися до геріатричного пансіонату непросто: таких центрів недостатньо, і до того ж це коштує грошей. Нижче наведені світлини ілюструють життя мешканців гериатричного будинку в Голій Пристані (Херсонська область, Україна).
Мешканці геріатричного центру грають у карти.
Володимир грає на баяні для дружини Ніни в коридорі будинку для літніх. Вони познайомилися в цьому будинку і одружилися рік тому.
Докторка Віра оглядає пацієнта, мешканця геріатричного центру.
Галина, мешканка будинку для літніх людей у своїй кімнаті. У дитинстві вона потрапила до концтабору нацистів.
Валентина та Володимир у їхній кімнаті в геріатричному центрі. Вони живуть разом 51 рік.
Олександра, мешканка центру у своїй кімнаті.
Народний хор будинку для людей похилого віку співає українські пісні.
Марія, мешканка геріатричного центру в своїй кімнаті.
Мешканці центру слухають народний хор у концертній залі.
Віктор у своїй кімнаті. Він жив там зі своєю дружиною, яка померла кілька років тому.
Каплиця в геріатричному центрі. Кожного понеділка священик відвідує мешканців центру.
Валентина та Олексій, мешканці геріатричного центру у їхній кімнаті. Вони переїхали із села Збур’ївка в Голу Пристань, але їхні діти розорили їх і їм довелося залишити свій будинок. «Але ми не скаржимось», кажуть вони.
Мешканка будинку для літніх людей, яка провела своє дитинство в концтаборі нацистів. Вона все ще боїться невідомих людей, їжі в їдальні та ін’єкцій.
Бібліотекарка геріатричного центру на своєму робочому місці. «Я на пенсії, але все ще працюю. Кожного ранку я прокидаюся рано, сідаю на велосипед та їду на роботу».
Геріатричний центр розташований за межами міста та за кілометр від міського кладовища.